Мета. Розширити знання з народознавства, застосовуючи знання про калину, як символ України; показати, як оспівував її український народ; вчити дітей продовжувати традиції старшого покоління рідного краю.
Розвиваюча. Розвивати творчі здібності дітей; продовжувати формувати інтерес до мистецтва рідного села.
Виховна.Виховувати любов до рідного слова, свого краю.
«Червона калина хай піснею лине
Туди, де криниця і тиха стежина,
І казка, і приказка, і колискова, Бабусина скриня і мамина мова,
Колядка, щедрівка, розшита сорочка
І врода дівоча в барвистім віночку».
Ми живемо в Україні.
Любимо її гарну та співучу мову,
її прекрасних людей,
її пишну природу.
Наша земля красива і щедра. Росте і жито, і городина, зріють плоди, цвітуть квіти. Але особливою любов’ю в нашому народі користується калина.
Існує гарний звичай: біля щойно зведеної оселі, на примітному місці, в першу чергу садили калину.
На всій планеті росте понад 200 видів калини, а в Україні — лише 8. У нашому селі росте 2 види — кущовидна і деревовидна. Учні 4Б класу вирушили калиновими шляхами і побачили, що калина є вірною супутницею людини від її народження до її останніх днів.
Здавна дівчина і поєднувалася і порівнювалася в піснях і легендах з калиною.
Колись на Україну напали турки і татари. Усе нищили на своєму шляху, а дівчат і хлопців забирали у полон. І ось одного разу хотіли забрати в полон першу красуню села. І була б утекла, та на лихо зачепилася за дерево своїм червоним намистом. Намисто розірвалося, посипалися на землю червоні намистинки. Забрали вороги красуню і там вона загинула. А червоні намистинки зійшли. З них виросли прекрасні кущі з червоними ягідками. Назвали їх люди калиною. З того часу і росте на землі цей чудовий кущ.
м. Київ, вул. Йорданська, 22-А
Червона калина
Мета. Розширити знання з народознавства, застосовуючи знання про калину, як символ України; показати, як оспівував її український народ; вчити дітей продовжувати традиції старшого покоління рідного краю.
Розвиваюча. Розвивати творчі здібності дітей; продовжувати формувати інтерес до мистецтва рідного села.
Виховна. Виховувати любов до рідного слова, свого краю.
«Червона калина хай піснею лине
Туди, де криниця і тиха стежина,
І казка, і приказка, і колискова, Бабусина скриня і мамина мова,
Колядка, щедрівка, розшита сорочка
І врода дівоча в барвистім віночку».
Ми живемо в Україні.
Любимо її гарну та співучу мову,
її прекрасних людей,
її пишну природу.
Наша земля красива і щедра. Росте і жито, і городина, зріють плоди, цвітуть квіти. Але особливою любов’ю в нашому народі користується калина.
Існує гарний звичай: біля щойно зведеної оселі, на примітному місці, в першу чергу садили калину.
На всій планеті росте понад 200 видів калини, а в Україні — лише 8. У нашому селі росте 2 види — кущовидна і деревовидна. Учні 4Б класу вирушили калиновими шляхами і побачили, що калина є вірною супутницею людини від її народження до її останніх днів.
Здавна дівчина і поєднувалася і порівнювалася в піснях і легендах з калиною.
Колись на Україну напали турки і татари. Усе нищили на своєму шляху, а дівчат і хлопців забирали у полон. І ось одного разу хотіли забрати в полон першу красуню села. І була б утекла, та на лихо зачепилася за дерево своїм червоним намистом. Намисто розірвалося, посипалися на землю червоні намистинки. Забрали вороги красуню і там вона загинула. А червоні намистинки зійшли. З них виросли прекрасні кущі з червоними ягідками. Назвали їх люди калиною. З того часу і росте на землі цей чудовий кущ.