Ой, у лузі калина....

Червона калина

Мета. Розширити знання з народознавства, застосовуючи знання про калину, як символ України; показати, як оспівував її український народ; вчити дітей продовжувати традиції старшого покоління рідного краю.

Розвиваюча. Розвивати творчі здібності дітей; продовжувати формувати інтерес до мистецтва рідного села.

Виховна. Виховувати любов до рідного слова, свого краю.


«Червона калина хай піснею лине

Туди, де криниця і тиха стежина,

І казка, і приказка, і колискова, Бабусина скриня і мамина мова,

Колядка, щедрівка, розшита сорочка

І врода дівоча в барвистім віночку».

 

Ми живемо в Україні.

Любимо її гарну та співучу мову,

її прекрасних людей,

її пишну природу.

     Наша земля красива і щедра. Росте і жито, і городина, зріють плоди, цвітуть квіти. Але особливою любов’ю в нашому народі користується калина.

Існує гарний звичай: біля щойно зведеної оселі, на примітному місці, в першу чергу садили калину.

На всій планеті росте понад 200 видів калини, а в Україні — лише 8. У нашому селі росте 2 види — кущовидна і деревовидна. Учні 4Б класу вирушили калиновими шляхами і побачили, що калина є вірною супутницею людини від її народження до її останніх днів.

Здавна дівчина і поєднувалася і порівнювалася в піснях і легендах з калиною.

 Колись на Україну напали турки і татари. Усе нищили на своєму шляху, а дівчат і хлопців забирали у полон. І ось одного разу хотіли забрати в полон першу красуню села. І була б утекла, та на лихо зачепилася за дерево своїм червоним намистом. Намисто розірвалося, посипалися на землю червоні намистинки. Забрали вороги красуню і там вона загинула. А червоні намистинки зійшли. З них виросли прекрасні кущі з червоними ягідками. Назвали їх люди калиною. З того часу і росте на землі цей чудовий кущ.